Пам'ятка батькам

щодо забезпечення безпеки дітей на залізничному транспорті!

Залізниця - це зона підвищеної небезпеки, де головним травмуючим фактором був і залишається наїзд рухомого складу, висока напруга в контактній мережі, можливість падіння з висоти. Знаходження дітей в зоні залізниці може бути смертельно небезпечно.

Однак, нехтуючи існуючими нормами поведінки, деякі хлопці та дівчата самостійно знаходяться на залізничних коліях і об'єктах транспортної інфраструктури, чіпляються за автозчеплення і підніжки вагонів. Витівка не залишається безкарною, діти отримують травми різної тяжкості.

Збереження життя і здоров'я дітей - головний обов'язок батьків.

З метою профілактики дорожньо-транспортних пригод за участю неповнолітніх, збереження життя і здоров'я дітей:

Формуйте у дітей навички забезпечення особистої безпеки.

Проведіть з дітьми індивідуальні бесіди, пояснивши важливі правила, дотримання яких допоможе зберегти життя.

На залізниці заборонено залишати дітей без нагляду - це може привести до трагічних наслідків.

Завжди пам'ятайте, що перебуваючи на залізничних об'єктах, дітей необхідно міцно тримати за руку або на руках.

Залізниця не місце для ігор, а зона підвищеної небезпеки!

Бережіть власне життя та життя Ваших дітей!

Будь-яке стороннє втручання в діяльність залізничного транспорту загрожує серйозними наслідками, воно переслідується за законом і тягне за собою кримінальну та адміністративну відповідальність (за порушення правил безпеки дітьми відповідальність несуть батьки).

Попередьте дітей - накладення на рейки сторонніх предметів, закидання поїздів камінням і інші протиправні дії можуть спричинити за собою загибель людей!

Нехай Ви і Ваші діти завжди будуть здоровими!

Пам'ятка з безпечної поведінки па об'єктах залізничного транспорту

Залізничні колії є об'єктами підвищеної небезпеки. Перебуваючи на них, Ви наражаєте себе на небезпеку.

• Переходити залізничні колії можна тільки у встановлених і обладнаних для цього місцях, переконавшись у відсутності поїзда, що наближається або на дозволяючий сигнал переїзної сигналізації.

З метою збереження власного життя, ніколи і ні за яких обставин:

• не підлізайте під пасажирські платформи і рухомий склад; не стрибайте з пасажирської платформи на колії;

• не проходьте по залізничному переїзду при заборонному сигналі світлофора переїзної сигналізації незалежно від стану та наявності шлагбаума;

• не знаходьтесь на об'єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп'яніння;

• не піднімайтеся па опори і спеціальні конструкції контактної мережі, повітряних ліній і штучних споруд.

На залізниці заборонено:

• Ходити по залізничних коліях.

• Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом, що наближається, якщо відстань до нього менше 400 метрів.

• Переходити через колії відразу ж після проходу поїзда одного напрямку, не переконавшись у відсутності прямування поїзда зустрічного напрямку.

• На станціях і перегонах підлазити під вагони і перелазити через автозчеплення для проходу через колії.

• Проходити вздовж залізничної колії ближче 5 метрів від крайньої рейки.

• Проходити по залізничних мостах і тунелях, які не обладнаним доріжками для проходу пішоходів.

• Стояти на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів на ходу поїзда, затримувати відкриття і закриття автоматичних дверей приміських поїздів.

• Залишати дітей без нагляду на посадкових платформах і у вагонах.

Що треба знати про Ковід-19

Дії людей з симптомами

1. Залишайтеся вдома.
2. Подзвоніть своєму сімейному лікарю.
3. Опишіть йому симптоми, історію подорожей. Розкажіть про те, чи були ви в контакті з людьми, які потенційно можуть бути інфіковані.Розкажіть про результати опитування, а також уточніть, на які саме запитання Ви дали стверджувальну відповідь.
4. Виконуйте інструкції свого лікаря.
5. У невідкладних станах — температура вище 38, яка не збивається, та ускладнене дихання — терміново викликайте “швидку” за номером 103.

У разі виникнення запитань — звертайтеся за телефонами:

• Урядова гаряча лінія: 15-45
• Гаряча лінія МОЗ: 0 800 505 201
• Гаряча лінія ЦГЗ: 0 800 505 840

Рекомендації щодо профілактики COVID-19

• мити руки з милом понад 20 секунд;
• не торкатися руками очей, носа, рота;
• чхати й кашляти — у згин ліктя або прикриваючи рот і ніс серветками;
• регулярно провітрювати приміщення;
• дезінфікувати поверхні;
• дотримуватися дистанції у 1,5 метри з людьми;
• уникати рукостискань, поцілунків, обіймів.

. Засоби індивідуального захисту

Закиньте гумки за вуха, розправте маску, щоб вона прикривала ніс та рот, обтисніть носову пластину.Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою.Маску слід змінювати щочотири години.

Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.Не можна використовувати маску повторно.Не можна використовувати марлеві маски, вони не забезпечують належного рівня захисту.

Як знімати маску: не торкайтеся до її зовнішньої поверхні — зніміть маску за гумки, згорніть і викиньте у смітник.

Що треба знати про COVID-19 дітям /посилання/

wym-1592938166566

Пам’ятка безпеки для здобувачів освіти

Перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, слід чітко виконувати Правила дорожнього руху:

- рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, притримуючись правого боку;

- за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, йти назустріч руху транспортних засобів;

- переходити проїжджу частину тільки по пішохідних переходах, зокрема, підземних і наземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

- у місцях із регульованими рухами, слід керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора;

- виходити на проїжджу частину із-за транспортних засобів, упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби;

- чекати на транспортний засіб тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

- на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая;

- у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, чи спеціальним звуковим сигналом, треба утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;

- категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом або встановленими місцями;

- по проїжджій дорозі на велосипеді рухатися можна тільки дітям, які досягли 16-ти років; мопеди й велосипеди мають бути обладнанні звуковим сигналом та світлоповертачами: попереду – білого кольору, по боках – оранжевого, позаду – червоного; на голові у водія має бути захисний шолом, слід чітко дотримуватися правил дорожнього руху;

- водіям мопедів і велосипедів заборонено: керувати транспортом із несправним гальмом і звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися по автомагістралях, коли поряд є велосипедна доріжка; рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках; їздити не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби;

- заборонено виїжджати на проїжджу частину на інших засобах для катання (скейтборд, самокат, ролики тощо), обирати місце для катання слід на дитячих майданчиках;

- учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, із якими вони ознайомилися на уроках основ здоров’я, виховних годинах, інших навчальних спеціалізованих установах, предметних уроках;

- дітям заборонено перебувати поблизу залізничних колій без супроводу дорослих;

- учні, користуючись транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки в призначених для цього місцях, тримаючись за поручні або інші пристосування.

КІР

Як передається вірус кору

Які прояви має захворювання на кір

• висока температура;
• головний біль;
• нежить;
• сухий кашель;
• збільшення лімфовузлів;
• запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, гнійні виділення);
• може виникати пронос та блювота.

• пневмонія;
• запалення середнього вуха;
• запалення мозку та інші серйозні ускладнення.

Діагностика кору

• слабко виражений катаральний синдром на початку захворювання (без кон'юнктивіта, кашлю);
• у частини хворих присутній нетиповий висип, який з'являється вже у перші дні хвороби, може бути найрізноманітнішим;
• у третини хворих відсутні плями Копліка-Філатова (висип на внутрішній поверхні щік);
• відсутня етапність висипань;
• часто наявні шлунково-кишкові порушення.

Отруєння невідомим газом і невідомою речовиною

Отруєння – це патологічний стан, що розвивається внаслідок взаємодії живого організму та речовин різного походження, які надходять до організму з навколишнього середовища. Залежно від кількості отрути, що потрапила до організму в одиницю часу, виділяють гострі та хронічні отруєння. Перші доцільно розглядати як хімічну травму. Мінімальну кількість речовини, яка здатна спричинити отруєння, називають токсичною дозою, а мінімальну кількість речовини, яка спричиняє смерть, – мінімальною летальною дозою. Дозу, яка призводить до смерті в 50 % випадків, називають середньою летальною дозою. Усі дози визначають в міліграмах на 1 кг маси тіла.

За даними ВООЗ, у країнах Європейського Союзу з гострими отруєннями госпіталізовують у 2 рази більше хворих, ніж з інфарктом міокарда. Летальність внаслідок отруєнь перевищує летальність внаслідок ІМ, а також летальність внаслідок інфекційних захворювань і транспортного травматизму. Особливої актуальності гострі отруєння набули останнім часом через накопичення в навколишньому середовищі понад б мільйонів різних хімічних сполук і препаратів. Близько 60 тисяч з них використовують у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, засобів побутової хімії, косметичних засобів. Токсичних речовин, які викликають найбільшу кількість гострих отруєнь, нараховують близько 500.

Гостре отруєння характеризується несподіваним виникненням, швидким розгортанням клінічної картини, тяжкими ускладненнями. Своєчасна діагностика і адекватне лікування гострого отруєння дозволить уникнути загрозливих для життя ускладнень і загибелі хворого.

У медичній літературі різними авторами запропоновано різноманітні класифікації отруєнь, які, з одного боку, відображають епідеміологічні ознаки та/або причини виникнення отруєння, з іншого – системно-органну тропність отрути, її хімічну групу або інші ознаки систематизації.

За причинами та місцем виникнення отруєння виділяють:

I. Випадкові отруєння: 1) виробничі; 2) побутові: в результаті самолікування, передозування лікарських засобів, алкогольної або наркотичної інтоксикації; 3) медичні помилки.

II. Навмисні отруєння: 1) кримінальні: з метою вбивства, як спосіб переведення в безпорадний стан; 2) суїцидальні спроби.

Класифікація, яка передбачає групування хімічних речовин за ознаками їх належності до тих чи інших хімічних та галузевих груп:

1. Промислові отрути (органічні розчинники – дихлоретан; паливо – метан, пропан, бутан; барвники – анілін; хімічні реагенти – метиловий спирт).

2. Отрутохімікати, які використовують у сільському господарстві (ртутьорганічні сполуки – гранозан, хлорорганічні пестициди – гексахлоран, фосфорорганічні інсектициди – карбофос, хлорофос).

3. Лікарські засоби.

4. Побутові хімікати (харчові добавки – оцтова кислота, засоби санітарії та особистої гігієни, засоби догляду за одягом, меблями, автомобілями).

5. Отрути біологічного – рослинного та тваринного походження (аконіт, цикута, отрути змій, бджіл, скорпіонів).

6. Бойові отруйні речовини (зарин, іприт, фосген, синтетичні отрути військової хімії).

Класифікація, яка передбачає групування хімічних речовин за ознаками їх токсичності: надзвичайно токсичні (бор, тіофос, стрихнін, препарати синильної кислоти); високотоксичні (метиловий спирт, чотирихлористий вуглець, дихлоретан); помірно токсичні (бензол, фенол, гербіциди); малотоксичні (деякі гербіциди та інсектициди).

Класифікація отрут за ознаками їх системно-органної тропності та клінічних проявів:

1. Серцеві отрути (порушення серцевого ритму, міокардит): глікозиди, трициклічні антидепресанти, хінін, сполуки барію та калію.

2. Нервові отрути (психози, судоми, кома): наркотичні та снодійні засоби, фосфорорганічні сполуки, двоокис вуглецю, алкоголь та його сурогати.

3. Печінкові отрути (гепатопатія, гепатаргія): чотирихлористий вуглець, отруйні гриби, феноли, альдегіди.

4. Легеневі отрути (набряк, фіброз легень): окиси азоту, фосген.

5. Ниркові отрути (нефропатія, гостра ниркова недостатність): етиленгліколь, сполуки важких металів.

6. Шлунково-кишкові отрути (токсичний гастроентерит): кислоти та луги, важкі метали.

7. Кров'яні отрути (гемоліз, метгемоглобінемія): анілін, нітрити.

Що робити, якщо ви виявили ртуть на відкритій території?Не гайте часу: одразу набирайте“101”або “112”.

Що робити, якщо в приміщенні розбили градусник?

· Виведітьз приміщення дітей, людей похилого віку, хворих.

· Відчинітьвсі вікна.Зачинітьу приміщення всі двері.

· Захистіть органи диханнямарлевою пов'язкоючи платком.

· Зберіть великі кулькиспринцівкоюу склянубанку з розчином(2 г перманганату калію на 1 літр води), дрібні кульки - щіточкою на папір і теж у банку, щільно закрийте кришкою.Використання пилососа для збирання ртуті – забороняється.

· Вимийтезабруднені місця мильно-содовимрозчином(400 грамів мила і 500 грамів кальцинованої соди на 10 літрів води) або розчином перманганату калію (20 грамів на 10 літрів води).

· Зачинітьприміщення після обробки так, щоб не було сполучення з іншими приміщеннями, і провітрюйтепротягом трьох діб.

· Утримуйте в приміщенні, по можливості, температуру не нижче18 – 20 градусів С.

· Вичистіть та промийте міцним чорним розчином марганцівкипідошви взуття, якщо ви наступили на ртуть.

Якщо ртуті більше, ніж у градуснику:

· Виведіть з приміщення дітей, людей похилого віку, хворих.

· Відчиніть всі вікна. Зачиніть у приміщення всі двері.

· Захистіть органи дихання марлевою пов'язкою чи платком.

· Зберіть документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;

· Вимкніть електрику та газ.

· Викликайте фахівців:“101” або “112”. У крайньому випадку – зателефонуйте в міліцію “102”

Отруєння невідомою речовиною

Критерії діагностики:

1. Нудота, блювота.

2. Слинотеча або сухість слизових оболонок.

3. Розлади психіки, можливе психомоторне збудження.

4. Судоми.

5. Порушення свідомості.

6. Зміна кольору шкіри та слизових.

Примітка:

1. До початку інфузійної терапії взяти проби крові та сечі (кров - не менше 10 мл, сеча – не менше 50 мл) на токсикологічний аналіз.

2. При промиванні шлунка зібрати першу порцію промивних вод (100-150 мл) у флакон з корком.

3. Для транспортування крові використати вакуум-контейнери або чисті флакони з-під антибіотиків з резиновими корками, куди завчасно додати гепарин натрій (2 краплі на 10 мл крові).

4. У направленні на дослідження вказати точний час взяття біосередовищ і ймовірну речовину або групу речовин, що викликали інтоксикацію.

5. При наявності токсиканта або тари, де він зберігався - відправити їх на дослідження із супроводжуючими документами.

6. При заборі крові на алкогольне отруєння шкіру в місці венепункції обробити розчином антисептика, що не містить спирт.

Отруєння невідомою речовиною

Критерії діагностики:

1. Нудота, блювота.

2. Слинотеча або сухість слизових оболонок.

3. Розлади психіки, можливе психомоторне збудження.

4. Судоми.

5. Порушення свідомості.

6. Зміна кольору шкіри та слизових.

Примітка:

1. До початку інфузійної терапії взяти проби крові та сечі (кров - не менше 10 мл, сеча – не менше 50 мл) на токсикологічний аналіз.

2. При промиванні шлунка зібрати першу порцію промивних вод (100-150 мл) у флакон з корком.

3. Для транспортування крові використати вакуум-контейнери або чисті флакони з-під антибіотиків з резиновими корками, куди завчасно додати гепарин натрій (2 краплі на 10 мл крові).

4. У направленні на дослідження вказати точний час взяття біосередовищ і ймовірну речовину або групу речовин, що викликали інтоксикацію.

5. При наявності токсиканта або тари, де він зберігався - відправити їх на дослідження із супроводжуючими документами.

6. При заборі крові на алкогольне отруєння шкіру в місці венепункції обробити розчином антисептика, що не містить спирт.

Отруєння невідомою речовиною

Критерії діагностики:

1. Нудота, блювота.

2. Слинотеча або сухість слизових оболонок.

3. Розлади психіки, можливе психомоторне збудження.

4. Судоми.

5. Порушення свідомості.

6. Зміна кольору шкіри та слизових.

Примітка:

1. До початку інфузійної терапії взяти проби крові та сечі (кров - не менше 10 мл, сеча – не менше 50 мл) на токсикологічний аналіз.

2. При промиванні шлунка зібрати першу порцію промивних вод (100-150 мл) у флакон з корком.

3. Для транспортування крові використати вакуум-контейнери або чисті флакони з-під антибіотиків з резиновими корками, куди завчасно додати гепарин натрій (2 краплі на 10 мл крові).

4. У направленні на дослідження вказати точний час взяття біосередовищ і ймовірну речовину або групу речовин, що викликали інтоксикацію.

5. При наявності токсиканта або тари, де він зберігався - відправити їх на дослідження із супроводжуючими документами.

6. При заборі крові на алкогольне отруєння шкіру в місці венепункції обробити розчином антисептика, що не містить спирт.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

охорони здоров’я України

16.06.2014 № 398

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

7 липня 2014 р.

за № 765/25542

ПОРЯДОК

надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною

1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною не медичними працівниками.

2. У цьому Порядку термін «гостре отруєння» вживається у такому значенні - це швидке порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрути чи токсинів, що проникли в організм або утворилися в ньому.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

3. Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

4. Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття "піску" або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Директор Департаменту

реформ та розвитку

медичної допомоги М. Хобзей

При виявленні небезпечних речовин і предметів (снарядів, бомб, мін, тощо), а також хімічних речовин у вигляді аерозолю, пилу, в крапельно-рідинній формі з неприємнимзапахом необхідно:

• не доторкатися до небезпечних чи підозрілих речовин та предметів із спеціальним маркуванням або позначками;

• припинити доступ до виявлених небезпечних речовин і предметів;

• повідомити службу оперативного реагування району, міста, районну чи мі­ську санітарно-епідемічну службу, управління (відділ) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, відділ внутрішніх справ.

• негайно вийти за межі зони зараження (забруднення);

• при попаданні отруйних речовин на шкіру, одяг, взуття негайно видалити їх ватним тампоном, папером або іншими підручними засобами а в разі хімічного опіку, промити пошкоджену ділянку струменем проточної, холодної води;

• після виходу із зони зараження необхідно провести часткову обробку від­критих частин тіла водою, бажано з милом, полоскання рота, гортані, носа, очей;

• відчувши ознаки ураження, негайно звернутися до лікарні.

Методичні рекомендації щодо небезпеки перебування на льоду

Взимку вода вабить дітлахів та дорослих не менше, ніж літом, адже без катання на ковзанах, прогулянок по замерзлих водоймищах або риболовлі під час відпочинку та канікул просто неможливо.

Такі прогулянки та риболовля, на жаль, нерідко закінчуються трагічно.

Отже:

- перш ніж ступати на лід, дізнайтеся про товщину льодового покриву на водоймі: у різних місцях річок та озер товщина льодового покриву може бути різною, у гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією;

- міцність льоду можна частково визначити візуально (при температурі повітря нижче 0)

- за кольором :

лід блакитного кольору – найміцніший;

білого – міцність у два рази менша;

сірий – свідчення про присутність води у товщі льоду;

- за товщиною:

лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною не менше 5-7 см. - витримає лише одну людину;

для групи людей (масові переправи пішки) – товщиною не менше 15 см. (дистанція у колоні по 4 чоловіка 5 м.);

для влаштування ковзанки - не менше 10-12 см.;

при масовому катанні на ковзанах – 25 см.;

лід неміцний біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);

тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами снігу, у місцях, де водорості повмерзали у лід;

тонкий лід там, де б'ють ключі, де швидка течія або струмок впадає в річку.

Тому:

- ні в якому разі не перевіряйте міцність льоду ударом ноги, а тільки за допомогою пешні;

- негайно припиніть рух якщо лід недостатньо міцний і почав тріщати, при цьому повертайтеся лише своїми слідами, не біжіть, а відходьте повільно, роблячи перші кроки не відриваючи ступні ніг від поверхні льоду;

- якщо ви на лижах і треба прокладати лижню, кріплення лиж відстебніть, зніміть з рук петлі лижних палиць і тримайте палиці в руках;

- якщо є рюкзак, то повісьте його лише на одне плече, а краще волочіть на мотузці на 2-3 метри позаду;

- якщо ви йдете гру­пою, відстань між лижниками (та й пішоходами) не скорочуйте менше ніж на 5 м. (відстань повинна бути не менше 5-6 м.);

- під час руху лижник, який іде першим, ударами палиць перевіряє міцність льоду та контролює його стан;

- виміряти точну товщину можна, лише знявши спочатку верхній (каламутний) проша­рок від снігового, зовсім уже неміцного льоду;

- якщо лід почав тріщати, не біжіть, а відходьте повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду.

Пам’ятка для батьків:

„Діти, Інтернет, Мобільний зв’язок”

Шановні батьки!

Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення (ст. 5 Закон України „Про захист суспільної моралі”).

З метою реалізації та додержання вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, створено Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі (далі - Національна комісія).

Відповідно до статті 17 Закону України „Про захист суспільної моралі” Національна комісія є постійним позавідомчим державним експертним і контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону та чинного законодавства України і є відповідальним за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролює обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.

Рішення Національної комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України „Про захист суспільної моралі” виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.

Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:

- пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

- пропагує фашизм та неофашизм; - принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;

- пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;

- принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

- пропагує невігластво, неповагу до батьків;

- пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

З високими темпами розвитку науково-технічного прогресу, зокрема, електронної техніки та можливостей обміну інформацією постало питання захисту дітей від інформації, яка несе загрозу морально-психічному здоров’ю.

Працівниками Національної комісії проводиться робота щодо виявлення цієї інформації у засобах масової інформації на будь-яких носіях, в тому числі, розповсюдження її за допомогою мобільних телефонів та всесвітньої мережі Інтернет.

Мобільний телефон та порнографія.

Порнографія стає одним з локомотивів розвитку мобільного зв’язку, так як і раніше вона допомогла розповсюдженню відеомагнітофонів та Інтернету.В Європі продаж розваг для дорослих, які можна отримати в мобільні телефони, вже став бізнесом, що приносить мільйони доларів. Користувачі стільникового зв’язку вже витрачають десятки мільйонівна рік на „контент для дорослих”. У числі розповсюджувачів порнографії опинилися такі компанії, як гігант мобільного зв’язку Vodafone (Водафон) – названий однією з британських газет „Vodafilth” (filth – „розпуста”). На думку експертів, до 2009 р. статки „мобільного” порно у всьому світі склали $2 мільярди. Індустрія мобільного телебачення вражена тим, що 30 відсотків відео-контенту, відтворюваного на мобільних пристроях, є порнографічними.

На території СНД, за даними деяких провайдерів, еротика і порнографія складає не менше третини всього ринку мобільних картинок. Еротика користується великою популярністю у всіх сферах індустрії розваг і мобільний контент не є винятком. Найбільш популярними залишаються WAP-сайти порнографічного змісту. При цьому аналітики відзначають, що типовим споживачем мобільного порноконтенту є молодь та діти.

Батьки мають вміти те, що вже роблять діти!

Передача контенту

Контент(з англ. – зміст, вміст) – будь-яке інформаційно-значиме наповнення інформаційного ресурсу (тексти, ігри, графіка, мультимедіа).

Мобільний контент– це цифровий контент, адресований власникам мобільних пристроїв.

Є декілька способів:

- MMS повідомлення;

- За допомогою Bluetooth® (блютус);

- ІЧ- порт, IrDA (Інфра червоний порт).

Bluetooth— це технологія бездротового зв’язку, створена у 1998 році. Основне призначення Bluetooth- забезпечення економного (з точки зору спожитого струму) і дешевого радіозв’язку між різноманітними типами електронних пристроїв, таких як мобільні телефони та аксесуари до них, портативні та настільні комп’ютери. Можливості Bluetooth дозволяють передавати будь-яку інформацію у вигляді файлів на відстань до 100 метрів.

Тому будь-який файл підліток може прийняти/передати за допомогою Блютус. При цьому підлітки можуть бути не знайомі і не бачити один одного та знаходитись у різних приміщеннях.

MMS- послуга мультимедійних повідомлень (англ. Multimedia Messaging Service, MMS)— стандарт, який дозволяє пересилати між мобільними пристроями повідомлення з мультимедійним змістом (зображення, звук тощо). Але, на відміну відBluetoothця послуга надається оператором мобільного зв’язку, є платною та має обмеження, які встановлюються оператором, а саме, ціна, кількість повідомлень та максимальний об’єм даних.

IrDA- Інфра червоний порт (англ. Infrared Data Association) є одним із стандартів передачі даних на малі відстані за допомогою інфрачервоного випромінювання. Тобто,ІЧ-портє аналогомBluetooth,але на відміну від останнього, має малий радіус дії, не більше 10-20 сантиметрів.

Замовлення контенту черезSMS

1. Абонент відправляє SMS з кодом контенту на короткий номер оператора (компанії, які надають послуги мобільного зв’язку).

2. Оператор (без аналізу вмісту) перенаправляє отримане SMS до контент-провайдера (компанія, яка займається розповсюдженням контенту – картинки, музика, ігри, фото, кліпи тощо) згідно з укладеною угодою. Договір включає ряд додатків, в яких описується сервіс, правила участі і контент, що надається.

3. При вдалій передачі SMS від оператора до контент-провайдера відбувається тарифікація (з абонента знімаються гроші). Деякі оператори знімають гроші при передачі зворотного SMS від контент-провайдера до оператора.

4. Контент-провайдер опрацьовує отримане SMS та, згідно з вказаним кодом, відкриває відповідне WAP-посилання на вказаний контент. Посилання відправляється у зворотному SMS від контент-провайдера до оператора.

5. Оператор отримує SMS і відправляє (без аналізу вмісту) його абонентові.

6. Абонент заходить на вказане в SMS WAP-посилання та закачує контент на телефон. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).

Замовлення контенту черезIVR (в основному звуковий контент)

1. Абонент телефонує на короткий номер.

2. Оператор перенаправляє дзвінок до контент-провайдера (або підрядчика контент-провайдера) згідно з укладеною угодою. Договір включає ряд додатків, в яких описується сервіс, правила участі і контент, що надається.

3. Система контент-провайдера відповідає на виклик (з цієї миті починається тарифікація. Тарифікується або з’єднання, або тривалість, або те і інше). Абонент через IVR-меню вибирає потрібний контент.

4. Контент-провайдер, посилаючись на вибраний в IVR-меню контент, формує відповідне WAP-посилання на цей контент. Посилка відправляється через SMS від контент-провайдера до оператора.

5. Оператор отримує SMS та відправляє (без аналізу вмісту) його абонентові (інколи оператор знімає додаткову плату з контент-провайдера за відправлення SMS, оскільки таке відправлення часто відбувається як рекламна розсилка, і дуже рідко є офіційно оформленою відповіддю на IVR-запит).

6. Абонент заходить на WAP-посилання, яке вказане в SMS, і закачує контент на телефон. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).

Закачування контенту зWAP-порталу

1. Абонент заходить на посилання WAP-порталу. (З’єднання відбувається через PROXY-оператора, який здійснює лише тарифікацію без додаткового аналізу).

2. Вибирає потрібний йому контент.

3. Закачує вибраний контент.

Як захистити дітей від закачування контенту з небажаним змістом.

1. Оператори надають можливість перегляду всіх витрат певного мобільного номеру. Варто домовитися з дитиною, що ви будете переглядати ці дані, або включити цю послугу без її відома, але для цього вам буде потрібний телефон дитини.

2. Вияснивши, що дитина використовувала послуги контент-провайдера, слід зателефонувати в call-центр оператора і довідатися:

- якому контент-провайдеру належить цей короткий номер або WAP-портал;

- якого роду інформація надається через даний сервіс;

- чи є на цьому порталі інформація еротичного чи порнографічного характеру;

- контактну адреса call-центру контент-провайдера.

3. У call-центрі контент-провайдера Ви можете з’ясувати, який контент був замовлений з номера вашої дитини, при цьому не варто інформувати, що це не ваш особистий номер.

Контент-провайдер може відмовитися надати таку інформацію.

4. Одночасно з’ясуйте, яку інформацію можливо замовити за даним коротким номером (зателефонуйте на цей номер або зайдіть на WAP-портал). Подивіться в телефоні дитини, чи збереглося SMS з номером замовленого контенту, або зворотне SMS з WAP-посиланням, або перевірте історію сторінок, які відвідувала дитина, в браузері телефону. Якщо ви переконалися в тому, що сервіс, яким користувалася ваша дитина, містить інформацію еротичного, порнографічного чи іншого небажаного характеру, і цю інформацію дитина вже отримала (що буває найчастіше), потрібно звернутися до call-центру оператора.

Вибір за Вами.

Діти в Інтернет

Проблема безпеки дітей в мережі Інтернет вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро.

Відомо, що підлітки у період заниженої самооцінки шукають підтримки серед своїх друзів, а не у родинному колі. Старші підлітки, бажаючи незалежності, мають потребу ототожнювати себе з певною групою й схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та своїх товаришів.

Що роблять підлітки в он-лайні

В он-лайні підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в он-лайнові ігри. За допомогою пошукових серверів підлітки знаходять інформацію будь-якого змісту та якості в мережі Інтернет. Більшість підлітків реєструються у приватних чатах та спілкуються на будь-які теми, видаючи себе за дорослих. Хлопці в цьому віці надають перевагу всьому, що виходить за межі дозволеного: брутальний гумор, насильство, азартні ігри, еротичні та порно сайти. Дівчатам, які мають занижену самооцінку, подобається розміщувати провокаційні фото, вони схильні на фривольні розмови, видаючи себе за дорослих жінок, в результаті чого стають жертвами сексуальних домагань.

Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

- цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;

- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

- цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

- розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації,Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

*Батьківський контроль уWindows Vista

З появою нової операційної системи Windows Vista, до складу якої увійшли засоби батьківського контролю (Parental Control), з’явилась можливість легко контролювати отримання дітьми інформації і забезпечити їх захист під час роботи на комп’ютері.

За допомогою засобів батьківського контролю є можливість встановити:

- обмеження часу, який дитина проводить за комп’ютером; - обмеження часу, протягом якого діти можуть входити у систему, зокрема, дні тижня і години, коли доступ дозволено (в інший, не зазначений Вами час, діти не зможуть користуватися комп’ютером. Якщо дозволений час закінчиться, а дитина ще працює за комп’ютером, відбудеться автоматичний вихід із системи;

- обмеження доступу дітей до мережі Інтернет за допомогою веб-фільтра батьківського контролю.

Завдяки спеціальному веб-фільтру Ви одержуєте можливість встановити низку обмежень на доступ дітей до мережі Інтернет, зокрема:

- заборонити доступ до окремих ігор (ви можете блокувати ігри на підставі вікової категорії та оцінки вмісту, а також заборонити доступ до певних ігор);

- обмежити активність в мережі Інтернет (ви можете блокувати доступ до веб-сайтів, обираючи рівень обмеження об’єму інформації; вказати, яку інформацію за тематикою та змістом фільтри пропускатимуть, а яку блокуватимуть; заблокувати або дозволити доступ до окремих веб-сайтів; заборонити або дозволити завантаження файлів);

- заборонити використання окремих програм.

Більш детально з можливостями веб-фільтра батьківського контролю можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Майкрософт.

Інтернет-сайти з БЖД

Державна служба України з надзвичайних ситуацій – Абетка безпеки http://www.mns.gov.ua/content/abc_survival.html

Портал превентивної освіти

http://autta.org.ua/ua/materials/theme/Bezpeka/

Електронні версії підручників з «Основ здоров’я»

http://autta.org.ua/ua/resources/textbooks_materials

Методичні розробки вчителів http://metodportal.com/taxonomy/term/317

Відеоматеріали з питань протимінної безпеки для загального населення та дітей

https://www.dropbox.com/s/6tqoszr2xmiz5lj/Mines.mp4 https://www.dropbox.com/s/wra85b4hfpdmagn/mns%20720x576%20low%2003.08.14.avi https://www.dropbox.com/s/z8fz2ktrd2f0nm7/mns%20720x405%2003.08.14.mp4

Абетка безпеки http://www.babybezpeka.org.ua/index.php?section=stranger

http://fire.berdyansk.net/help/recom_explosion_mns_860-09_100331.htm

Електронний посібник «Основи безпеки життєдіяльності здоров’я учня. 1-4 класи»

http://www.bohdan-books.com/userfiles/file/books/lib_file_199731538.pdf

Інструкції з безпеки життєдіяльності учнів в початкових класах

http://www.teacherjournal.com.ua/shkola/klasnomu-keirvniku/11307-nstrukcz-z-bezpeki-zhittdyalnost-uchnv-v-pochatkovix-klasax.html

Програма вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності для учнів (початкова школа)

http://tex-bezbeka.in.ua/vschkol/N_nev.php?nev=3

Методичні матеріали «Вимоги безпеки для учнів під час канікул»

http://www.mon.gov.ua/img/zstored/files/lmon_1_9_266_26052014.rar

www.iitzo.gov.ua.

Додаток 1

до листа Міністерства освіти і науки України

від 30.07.2014 р. № 1/9-385

Методичні рекомендації

щодо проведення бесід з учнями загальноосвітніх навчальних закладів

з питань уникнення враження мінами і вибухонебезпечними предметами.

Міни і вибухонебезпечні предмети забрали і скалічили безліч людських життів. Цей жах триває і зараз.

8-го грудня 2005-го року, на рівні Генеральної Асамблеї ООН прийнята резолюція № A/RES/60/97, в якій висловлюється глибока стурбованість і занепокоєність масштабними гуманітарними проблемами, викликаними наявністю цієї грізної зброї – мін і вибухонебезпечних пережитків війн і військових конфліктів. У даній резолюції підкреслюється необхідність посилення уваги з боку держав, котрі зіштовхуються з мінної загрозою, а також проводиться відвертий заклик до країн, громадських і не урядових організацій з метою запобігання подальшого використання мін та інших аналогічних небезпечних вибухових пристроїв.

4 квітня офіційно проголошено Міжнародним днем просвіти з питань мінної небезпеки і допомоги в діяльності, пов’язаної з розмінуванням. Небезпека, яку несе в собі використання цього виду озброєнь, має більш серйозні і більш тривалі соціально-економічні наслідки як для мирного населення держав, де є проблема мін і замінованих об’єктів, минулих наслідків військових конфліктів, так і для тих, хто використовує цю зброю у своєму арсеналі.

Декілька загиблих щороку - трагічна реальність. Гинуть дорослі, намагаючись здати небезпечну знахідку до пункту прийому металобрухту або при спробі розібрати пристрій з метою отримати вибухову речовину; гинуть діти, які з цікавості підкладають боєприпаси у багаття.

Натрапити на небезпечну «іграшку» можна практично скрізь: у лісі, у старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі й навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобну вибухівку, що може з’явитися на вулицях міст і селищ, розпізнати набагато складніше. Небезпека терористичних актів, від яких не застрахована жодна країна світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами украй актуальним.

Фахівці цивільного захисту рекомендують вчителям і батькам обов’язково проводити з дітьми бесіди щодо поводження з невідомими предметами і пристроями.

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

До вибухонебезпечних предметів належать:

• вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

• боєприпаси - вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

- бойові частки ракет;

- авіаційні бомби;

- артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

- ручні гранати;

- стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

• піротехнічні засоби:

- патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

- вибухові пакети;

- петарди;

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

- гранати;

- димові шашки.

• саморобні вибухові пристрої - пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

- саморобні міни-пастки;

- міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Зазвичай, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх до небезпечний експериментів. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, до школи. Тому так важливо пояснити учням наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки у таких ситуаціях.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

- наближатися до предмета;

- пересувати його або брати до рук;

- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

- розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

- приносити предмет додому, у табір, до школи.

Необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих про знахідку!

Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни.

Під час прогулянок в лісі або в туристичному поході:

1. ретельно вибирати місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;

2. перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірити ґрунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або обережно зняти лопатою верхній шар ґрунту, перекопати землю на глибину 40-50 см);

3. користуватися старими багаттями не завжди безпечно, адже там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що не вибухнули;

4. у жодному випадку не підходити до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв. Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Злочинці зазвичай поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:

- припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

- наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

- звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

- наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

Якщо знайдений предмет видається підозрілим, потрібно повідомити про нього працівників міліції чи ДСНС.

Якщо знайдено забуту річ у громадському транспорті, доречно опитати людей, які знаходяться поряд. Бажано встановити, кому річ належить або хто міг її залишити. Якщо господаря встановити не вдається, потрібно негайно повідомити про знахідку водія (кондуктора).

У разі знаходження підозрілого предмета у під'їзді будинку, потрібно опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі неможливості встановити власника — негайно повідомити про знахідку до найближчого відділення міліції, до військкомату, органів місцевого самоврядування, підрозділу ДСНС за телефоном «101».

Якщо підозрілий предмет знайдено в установі, потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію.

У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;

2. Не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій й здійснюється евакуація:

- одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);

- візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

- під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

- тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

Якщо будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;

- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

- перевірте, чи потребують допомоги сусіди.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

Отож:

- не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

- виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника міліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки;

- не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшалт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

Поради керівнику навчального закладу:

Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.

На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:

• посилити пропускний режиму при вході і в'їзді на територію закладу, пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;

• проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складських приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або підозрілих предметів;

• організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.

У разі виявлення підозрілого предмета працівниками навчального закладу чи учнями потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи керівник навчального закладу повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.

У разі потреби – евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.

Потрібно забезпечити можливість безперешкодного під'їзду до місця виявлення підозрілого предмету автомашин правоохоронних органів, співробітників територіальних органів управління з питань цивільного захисту, пожежної охорони, невідкладної медичної допомоги, служб експлуатації, забезпечити присутність осіб, що знайшли знахідку, до прибуття оперативно-слідчої групи.

У всіх випадках керівник навчального закладу дає вказівку не наближатися, не чіпати, не розкривати і не переміщати підозрілу знахідку, зафіксує час її виявлення.

Додаток 2

до листа Міністерства освіти і науки України

від 30.07.2014 р. № 1/9-385

Методичні рекомендації

щодо проведення бесід з учнями загальноосвітніх навчальних закладів

з питань поведінки у надзвичайній ситуації.

Що потрібно робити у надзвичайній ситуації?

Правила безпечної поведінки у надзвичайних ситуаціях.

1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;

- вимкнути світло, закрити вікна та двері;

- зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (ванна кімната, передпокій);

- інформувати різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

2. У разі загрози чи ведення бойових дій:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

- відразу залишити житловий будинок, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;

– попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;

- без крайньої необхідності не залишати безпечне місце перебування;

- проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

3. Якщо стався вибух:

- уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

- якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

- виконати всі інструкції рятувальників.

4. Під час повітряної небезпеки:

- відключити живлення, закрити воду і газ;

- загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

- попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;

- дізнатися, де знаходиться найближче до укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

- як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості. Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

5.Під час масових заворушень:

- зберігати спокій і розсудливість;

- під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;

- не піддаватися на провокації;

- надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон. Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

6. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

- постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

- за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або міліції;

- намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;

- якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

- не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

- виконувати вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

- уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем, зі злочинцями;

- нічого не просити, їсти все, що дають;

- якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

- уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

- спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму терористів (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

- при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

- під час штурму не брати до рук зброю терористів, щоб не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєних людях;

- під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

7. При проведенні тимчасової евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

- взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

- за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

- дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, домашня адреса, а також прізвище матері та батька;

- переміщатися за вказаною адресою. У разі необхідності – звернутися за допомогою до міліції та медичних працівників.

До наказу ДОГП № 915 від 04.12. 2017 року

Правила безпечної поведінки під час новорічних та різдвяних свят.

Під час проведення новорічних свят необхідно знати :

- сучасні синтетичні ялинки оброблені спеціальним розчином і виготовлені із пластмаси, яка не виділяє отруйних речовин при нагріванні;

- щоб перевірити безпечність штучної красуні, відщипніть шматок пластмаси, з якої вона виготовлена, і нагрійте її сірником (підпалити) – якість диму чи швидкість горіння безпомилково вкажуть на вогнестійкість та не токсичність ялинки: якщо спостерігається швидке спалахування або ж дим подразнює слизову носоглотки – ялинка токсична (!);

- скляні прикраси та електричні гірлянди розвішуйте на небезпечній для дітей висоті, оскільки бажання провести «експерт - аналіз» вмісту кольорового вогника або кульки може закінчитися електричним шоком чи ураженням;

- дотримуйтесь обережності при розкидуванні конфетті – дитина може разом із повітрям випадково в дохнути конфетті, і вони, потрапивши в дихальні шляхи, спровокують або алергію, або навіть призведуть до летального випадку;

- для прикрашення ялинки ілюзією снігу використовуйте тільки просочений вогнестійкий розчин - вату використовувати не рекомендується;

- всю піротехніку (свічки, хлопавки, бенгальські вогні, ракети, звукові жарти і фонтани вогню) купуйте виключно в спеціалізованих магазинах чи кіосках;

- обов’язково перевірте термін зберігання виробу – якщо він закінчився, краще утримайтесь від покупки;

- не підривайте петарди у приміщеннях, бо вони мають небезпечний радіус дії від 0,5 до 5 м.;

- не спостерігайте за петардами з близької відстані, бо дрібні частинки,що розлітаються, можуть пошкодити очі чи підпалити щось у квартирі;

- ні в якому разі не застосовуйте петард поряд з маленькими дітьми, оскільки це може призвести до розладу психіки дитини;

- будьте обережні при використанні бенгальських вогнів – паличку з вогнем тримайте на відстані витягнутої руки і не підносьте близько до очей, одягу чи ялинки;

- встановлюйте ялинку на стійкій основі так, щоб гілки не торкалися до стін і стелі та були на безпечній відстані від електроприладів і побутових речей;

- не встановлюйте ялинку на високій підставці – стільцях, табуретках, журнальних столиках та ін.;

- поставте стовбур ялинки у відро з мокрим піском і час від часу зволожуйте його;

- якщо ялинка засохла, викиньте її, тому що вона може спалахнути як факел;

- не запалюйте на ялинці свічки, бенгальські вогні, а також саморобні електрогірлянди;

- пам'ятайте, що особливо небезпечним на ялинці є золотаво-сріблястий дощик з алюмінієвої фольги, бо він може замкнути електрогірлянду;

- не забувайте: діти можуть перебувати біля ялинки з увімкненою гірляндою тільки у присутності дорослих, вимикайте її, коли виходите з кімнати;

- закріплюйте свічки на твердій поверхні, не покритій скатертиною чи серветкою;

- завжди тримайте неподалік від ялинки декілька паперових пакетів із піском, ємність з водою, стареньку ковдру, електричний ліхтарик;

- обробіть ялинку спеціальним вогнестійким розчином з метою запобігання виникнення пожежі.

Дії при загоранні ялинки

- при загоранні електрогірлянди негайно вийміть із розетки вилку електроприладу (вона повинна бути в доступному місці) чи вимкніть автоматичні запобіжники (викрутіть пробки) в електросиловій;

- зателефонуйте у пожежну охорону – телефон 101;

- зваліть ялинку на підлогу, щоб полум'я не піднімалось угору (можуть зайнятися шпалери та штори);

- накиньте на неї ковдру, закидайте вогонь піском чи залийте водою (якщо нежива ялинка);

- не забудьте, що синтетична ялинка горить швидше, при цьому матеріал, з якого вона виготовлена, плавиться і розтікається, виділяючи отруйні речовини (оксид вуглецю, синильну кислоту і фосген);

- ні в якому разі не гасіть водою полімери, які горять, бо можливе розкидання іскор і розплавленої маси;

- не торкаючись до палаючої синтетичної ялинки голими руками, накиньте на неї цупке покривало і засипте вогнем;

- до прибуття пожежників постарайтеся за допомогою піску та води ліквідувати осередок пожежі або хоча б не допустити розповсюдження вогню, накинувши на речі, які зайнялися від пожежі, цупку мокру тканину чи ковдру;

- не відчиняйте вікна і двері, як і в інших випадках пожежі у приміщенні, квартирі, оскільки протяг більше розідме полум'я;

- якщо загасити пожежу неможливо, то щільно зачиніть двері в приміщення (кімнату), де виникла пожежа, і поливайте їх ззовні водою;

- повідомте працівників (людей присутніх на святі у квартирі), дітей про виникнення пожежі та, якщо це необхідно, виведіть їх з закладу або квартири.